А я знову одну за одною далі курю,
Не знаю, що робиться думаю біль вб'ю,
І все далі пишу, тількі те що відчуваю,
І вже сонце не гріє,
Ледь-ледь дихаю,
Мрію та згадую наші солодкі дні
Шкода, що вони були чомусь такі короткі,
Час летить швидко, назад нема квитка,
І шкода, що дорога наша не одна,
Я не розумію, чому складається все так,
В одну велику схему, яка дає брак,
Хоча цей признак, дає мені ще один знак,
Рухатися далі, а не бігти назад,
Хотів іти з тобою, тримати теплу руку,
І бачити ті очі для яких живу,
Та відстань між нами все більша і більша,
Тебе нема, тут лише тиша...

Ти пішла і ніби забула,
Про наші почуття в яких тонула,
А може це був тільки сон,
І сонце вийшло він пішов.

Ти пішла і ніби забула,
Про наші почуття в яких тонула,
А може це був тільки сон,
І сонце вийшло він пішов.

Чекаю кожен вечір, нашу чарівну зустріч,
Коли в моїх обіймах ти, і віч-на-віч,
Лише удвох, які забували про все,
Але це був спалах, який ще тліє,
Ну хоча б у мене, не знаю як ти,
Можливо хтось і зміг, його загасити,
Та не вірю в це, моя надія до цих пір,
Продовжує гріти, моє серце,
Не знаю хто ж винен, ми чи наша гордість,
Скажи мені, бо з'їсть та совість,
Я думаю душа твоя не забула,
Те, що в нас було, скажи мені мила,
Я все одно вірю, що колись тебе зустріну,
Знову в твої очі гляну, і в них затону,
І не випливу, потягне на дно безодня,
Хіба, що ти дасиш мені свого повітря...

Ти пішла і ніби забула,
Про наші почуття в яких тонула,
А може це був тільки сон,
І сонце вийшло він пішов...

Ти пішла і ніби забула,
Про наші почуття в яких тонула,
А може це був тільки сон,
І сонце вийшло він пішов...