Оселедець вийшов з моди,кобзарів ти не зустрінеш.
Де колись гуляла шабля – лиш полин і зрідка вишні.
Пороги Дніпра під водами і мало хто знає Батурин,
Та кожен зна, що волю не втримають жодні мури.
Та були тоді ще люди, знали їх земля і небо,
Їх імен і родоводу невідомо достеменно.
Загартовані, мов сталь, мудрі, мов, гора Говерла,.
Характерницькі знання до сихпір з землі не стерли.
Їх не брали кулі,стріли. Їм плювать на спеку, холод.
Їх запас мудрості й сили не зруйнує паля й молот.
Їх знання потужні й сильні. В їх секреті їхня воля.
Чуєш, це йде харакутерник – тіка ворог долинОю.

Пам*ятаєш, брате, вони колись були?
Вільними ходили, вільними вмирали. Жили
Не випадково. 
Знали таємне слово.

Вони не боялися ні грому, ні обстрілу.
Не брали їх стріли, і ворожі постріли.
Характерні таємниці – це далеко не дрібниця,
Шаблі гостро наточили, зібрали силу у правицю.
Не відчували вони болю,
Не здавалися без бою,
Наче вовки рани гоять,
Ворогів зброя напоє.
Минуло багато часу,
Але пам*ять ще не згасла,
Їм не треба гроші й гасла,
Не знали вони поразок.

Пам*ятаєш, брате, вони колись були?
Вільними ходили, вільними вмирали. Жили
Не випадково. 
Знали таємне слово.