Вона
Завтра прийде до кімнати твоїх друзів небагато,
Вип'єте - холодного вина.
Хтось принесе білі айстри, скаже хтось: "життя прекрасне".
Так, життя - прекрасне, а вона...

А вона, а вона сидітиме сумна,
Буде пити - не п'яніти від дешевого вина.
Я співатиму для неї, аж бринітиме кришталь
Та хіба зуміє голос подолати цю печаль.

Так у світі повелося, я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити - не п'яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста.

Так у світі повелося, я люблю її волосся,
Я люблю її тонкі вуста.
Та невдовзі прийде осінь, ми усі розбіжимося
По русифікованих містах.

Лиш вона, лиш вона сидітиме сумна,
Буде пити - не п'яніти від дешевого вина.
Моя дівчинко печальна, моя доле золота,
Я продовжую кричати, ніч безмежна і пуста. (3)

Она

Завтра придут в комнату твои друзья (небольшое количество),
Выпьете холодного вина.
Кто-то принесет белые астры, кто-то скажет – «жизнь прекрасна».
Да, жизнь прекрасна, а она…

А она,  а она будет сидеть печальная,
Будет пить – не пьянеть от дешевого вина.
Я буду петь для нее, так, что будет дребезжать хрусталь
Но разве сумеет голос преодолеть эту печаль.

Так в мире заведено, я люблю ее волосы,
Я люблю ее тонкие губы (уста).
Но скоро придет осень, мы все разбежимся
По русифицированным городам.

Только она,  только она будет сидеть печальная,
Будет пить – не пьянеть от дешевого вина.
Моя девочка печальная, моя судьба золотая,
Я продолжаю кричать, ночь безгранична и пуста.

Так в мире заведено, я люблю ее волосы,
Я люблю ее тонкие губы (уста).
Но скоро придет осень, мы все разбежимся
По русифицированным городам.

Только она,  только она будет сидеть печальная,
Будет пить – не пьянеть от дешевого вина
Моя девочка печальная, моя судьба золотая
Я продолжаю кричать, ночь безгранична и пуста.