Послухав своє серце,а зараз слухай ти мене 
Історія про істинне кохання,саме те 
Яке зводить з розуму,заводить з півобороту 
Наповнює клітини тіла,в мозок закис азоту 
Мурашки по тілу,збиває найстійкішого з ніг 
Змушує розтанути як під сонцем сніг 
Перевертає з ніг на голову світогляд 
Зупиняє на романтиці твій помутнілий погляд 
Тіло починає тепло для всіх генерувати 
Бажання бути коханим і просто кохати 
Творити подвиги,іти на все заради цього 
Віддатись почуттям,відмовитися від усього 
Розум кладеться на найвіддаленішу полицю 
В хід ідуть емоції,все навколо іскриться 
Якщо хоч долю цього ти на собі відчував 
Ти кохав,по справжньому кохав

Він і вона,розділене кохання на двох 
Він і вона,звело з розуму обох 
Він і вона,у почуття свої повірили 
Він і вона,один одному довірились

А як все починалось,ніхто не думав,не гадав 
Більше ніж дружбу один до одного не відчував 
Була симпатія і дружні переписки у контакті 
Доки по телефону він не почув слова спонтанні 
Що було б добре побачитись десь і колись 
Проблемами життя один з одним поділитись 
І щось підозріле,незрозуміле,загадкове 
Відчув в середині,в душі немов би 
Якогось тепла по тілу хвиля пронеслась 
Іскра невідомого світла загорілась 
І що за відчуття він зрозумів лише тоді 
Коли нарешті побачив її,немов би увісні 
Немовби справжній агел у людській подобі 
Щира посмішка одразу стала довподоби 
Відчуття чогось рідного,чогось близького 
Що чекав усе життя не відчувши ні від кого

Він і вона,розділене кохання на двох 
Він і вона,звело з розуму обох 
Він і вона,у почуття свої повірили 
Він і вона,один одному довірились

Не все в цьому житті дається просто 
За щастя треба боротись до холодного поту 
Тримали у наручниках справжні почуття 
Спогади минулого,помилки каяття 
Страх обпектись довіритись комусь такому 
Відчути зраду,знову біль по новому 
Не думала тоді,не могла знати 
Що він той єдиний,який вміє кохати 
Безсонні ночі,проведенні у роздумах дні 
Думав як довести,що покохає її 
Кохати вічно і пристрасно,завжди і всюди 
І не відпустить ніколи її і нікуди 
Виявився не даремним потрачений час 
Довірилась,зробивши найщасливішим враз 
І закрутило,понесло їх у ритмі єднання 
Двох рідних душ у нескінченному коханні 

Він і вона,розділене кохання на двох 
Він і вона,звело з розуму обох 
Він і вона,у почуття свої повірили 
Він і вона,один одному довірились