...І вона цілує його в плече,
На якому він носить АК і наколку з Че,
Говорить до нього: коли ти нарешті заснеш?
Ти так себе вбиваєш, і мене за разом теж.
Скільки тобі новин, сюжетів, коментарів
Військових, політиків, журналістів і лікарів?
На скільки замків треба закрити кордон,
Щоб ти забув про війну і згадав про сон?

І він їй говорить щось про АТО та РНБО,
Так довго, що починають ходити тролейбуси та метро;
Що вона засинає нарешті на його руці,
Рахуючи замість овець подряпини та синці.
І він завмирає, щоб не збудити її,
Слухає, як їдуть потяги, відправляються кораблі.
Все думає, як сказати, що знову її залишає,
Коли від утоми і сам врешті-решт засинає.