Я вболіваю за Динамо, за Кличко та Клочкову,
 Адже все, що нам дано, дано від Бога
 Я бачив цю землю з-під крила літака
 Але я повернувся, бо втеча легка

 Мені не потрібні неонові міста
 Не силіконові жінки, бо мрія не така
 Я не хочу жити там, де вулиці без ім’я
 А люди без батьківських назв

 Я українець, я українець, я... українець я
 Ще не скоро кінець, бо я українець.

 Тут дівчата читають конспекти в метро
 Бо цілий рік писали вірші на парах над Дніпром
 Тут жартують дотепно, посміхаються відверто
 Я залишусь тут, бо це земля моїх предків

 Я полюбляю вузькі вулиці старого Лева
 Безтурботну Одесу, а не якусь там Женеву
 Я не вірю кар’єристам на наших трибунах
 Але вірю в цю країну і знаю що все буде, бо...

 Тут на все про все завжди є патенти
 Тут на грошах поети, а не президенти
 Відчувається рідніший каблучків стук
 І мій син звичайно народиться тут