НОВИЙ ЗАКОН АРХІМЕДА

 — так, за переказом, мовив занурений у роздуми Архімед римському леґіонерові, коли римське військо взяло Сіракузи. 
NB: коло для давніх греків — не тільки форма запису думки, а й символ цілости та суверенности духовного життя взагалі.

Не руш моїх кіл — мої кола тобі не належать. 
Ген-ген пароплавчик із морем зшива небосхил, 
Потроху штормить, і безлюдніє пляж. Починається нежить. 
Збирай рушники й парасолі — не руш моїх кіл.

Вони самоправні — як в камінь вціловані морем, 
Але і зникомі — піском-попід-вітром крихкі… 
Як завтра наш світ упаде, мов Содом і Гоморра, 
То власне тому, що над міру винищував кіл!

А я свої довго плекала (ховала, ростила…) — 
Аж врешті крізь них проступило, мов фосфор, різким, 
Що — ні, не бувається ближче, ніж тіло до тіла, 
У нашому світі! 
Ніколи. 
Ні в чому. 
Ні з ким.

При чім же тут тіло?! О дзеркало, хто ця кобіта?.. 
А ти їй смієшся — мов зараз готовий на скін, 
І все, що я можу насправді для тебе зробити, — 
Кохати тебе, як пред Богом і морем: НЕ рушачи кіл! 
Про це — всі дерева-і-птахи (лопочучим листям!), 
І риби у морі, і звірі у полі — про це ж: 
Не руш моїх кіл! — бо нема в них для тебе користі, 
Бо поза своїми — нічого в життю не знайдеш!

О, знав-таки мудрий, що каже, що так загаратав 
Напаснику в очі — на двадцять потомних віків!.. 
І мовлю по-еллінськи: “ме му тос кікльос тарате”, — 
Мужчинам, 
Імперіям, 
Часу: 
Не руш моїх кіл.

Родос, 29.04.2000