Моє бажання зупини, один єдиний крок, і осінь.
Я не скажу тобі прийди, дощ розпускає довгі коси.
То буде завтра, як завжди, а за плечима пересуди.
Моєї тут нема вини, за нас все вирішили люди.
ПР. Не в тому річ – 2р., що горобина плаче ніч,
А в тому річ – 2р., що ми з тобою різні.
Що це кохання – воротьба, розчарування і журба,
Як осінь пізня. 
2. Ти забереш моє «прощай», сумління знову стане чистим,
Від мене тихо відвикай, на горобині вже намисто.
На тому вечорі розлук, з тобою вже сміється інша,
Ти доторкнувся інших рук, я не прийду до тебе більше.
ПР. (програш) 
3. На горобині водночас, тривожне листя облетіло,
Я знову чую білий вальс, для тебе серце я відкрила.
ПР. (програш) 
Що це кохання – воротьба, розчарування і журба,
Як осінь пізня.