Не пиймо, браття. сл.о. Романа Назаркевича 
Традиційно на Вкраїні, на весіллях-іменинах, 
На дорогу, й навіть «на коня», 
П`ють усі, бо так нам гоже, 
Примовляючи: «Дай Боже!», 
Наливають мало не щодня. 
Марно тратять силу молоду, 
В чарці топлять радощі й біду. 

Приспів: Не пиймо, браття, не пиймо хлопці! 
Нехай лукавий не колише нас у снах. 
Не пиймо, любі, не пиймо, друзі! 
Нехай розквітне у дикім лузі 
Чарівна квітка щастя і добра! 

Можна випити чарчину на весіллях-іменинах 
Доброго червоного вина. 
Але, браття, то не гоже 
Примовляти нам «Дай Боже!», 
Де горілка – Бога там нема. 
Трутизна наповнює бокал 
І нечистий править там свій бал. 

Селами – містами бродить, 
Тисячі у тьму заводить 
Хитрий і підступний ворог наш. 
З диким ревом оковита, 
Очі кровію налиті, 
Марширує свій смертельний марш. 
П`яні чоботи ворожі 
Потоптали честь і вроду, 
Взяли нашу націю в полон. 
В саркофагах і у трунах 
Ми хороним старших, юних, 
Проводжаем їх на вічний сон.