Кому то раны моет летний дождь,
Кого то погубила холодная зима.
А меня, бросает словно в дрожь ,
От того, что я один и ты одна.
Кому то раны моет летний дождь,
Кого то погубила холодная зима.
А меня, бросает словно в дрожь ,
От того, что я один и ты одна.
Как будто поразень и словно вместе
Не надо ярких действий
Просто, в небо песня лейся
Лечиться бесполезно 
И под ногами бездна 
Ведь не придумали лекарств
От этой болезни
Я просто отпустил 
Ты стала вольной птицей 
Теперь я в клетке сам и не могу с этим смирится 
А тут жила любовь ну а теперь пустота
Я знаю прилетиш обратно но просто так, не бывает 
И прошлого не вернешь.
Время не лечит
Не отпускает летний дождь 
Капюшон и только следы не снегу
Зима, и я один к солнцу иду
Я просто, напомню ,тихонько, кто ты для меня
І ночі, безсонні, розкажуть всім де ти де я
У спогадах ці чорно-білі сни ви і я, я і ви
І нам давно пора би перейти на ти
Зачекай, стій, не йди
На плечі теплу куртку не спіша 
Телефон на вібро так, щоб не нагружав
Піду пройдусь з надією на нашу зустріч,
Я так живу вже як пів року
Друзі кажуть лікуйся опануй себе це все ілюзії
А я блукаю поміж будівель на сірому тлі
Шукаю поглядом тебе снишся мені в ночі
Здавалось вчора бачив в маршрутці тебе у вікні 
Ти думаєш це все здається, та що ти ні
Я правда вірю перетнуться ще наші шляхи 
Що вечір засинаю з думкою зустрінусь завтра
Ти ж не ховаєшся від мене правда?
Я просто, напомню, тихонько, кто ты для меня
І ночі, безсонні, розкажуть всім де ти де я
У Львові не сезон дощів сніжинки впадуть з неба 
Вже другий рік мої сни приходять без тебе
Пустий, такий холодний це вже звичний вечір
Прости, якщо залишилися викинь речі
Які нагадують про мене ну нетреба правда 
Зараз казати привіт, що бачити мене рада
Рано рани не гояться таке буває рідко
А до хорошого я бачу ти вже звикла швидко
Я вдягнусь тепліше пройдуся по районі
Голі берези нагадують спогад теплих прийомів
Твоїх обіймів як вогонь лодонів гарячих
Погляд очей дотик губ і коли ти плачеш
Давно цього не було буду пам’ятати дату
Мінус десять як ми пішли до мене на хату
Повір цих днів уже не буде ми обоє знаємо
Зима спогад який пам’ятаємо 
Я просто, напомню, тихонько кто ты для меня
І ночі, безсонні, розкажуть всім де ти де я