тебе не стало... як же так?
для чого смерть тебе забрала?
твоє життя потрібне нам,
чом тебе доля покарала?

і сумно так, і сльози ллються,
в навушниках - твої пісні...
тебе забути вже не вдасться,
й нестерпно боляче мені..

я згадую, на Бандерштаті
співав ти для людей тоді
відверто так, всі були раді,
і тексти знають всі твої...

така безглузда катастрофа.
аварія, за нею смерть...
для мене стало справжнім шоком,
не хочу вірити я в це!

Кузьма, ти вічно в моїм серці,
твої пісні лунають всюди,
в колонках грають на повторі,
прошу вас, пам'ятайте, люди!

життя - це мить, і смерть - наш ворог,
що забирає сили в нас.
і Скрябіна пісні навіки
звучать хай скрізь і повсякчас.

Вічна йому пам'ять! ми пам'ятаємо!!