Підупала душа людей у дорозі
 Бо без хліба і води більш терпіть не в змозі.
 Промовляв той народ проти Моісея:
 Нащо вивів ти нас гинуть у пустелі.

 І послав Господь
 Зміїв на народ.
 І невір’я стало пасткою для них.
 Від отрути змій
 Гинув рід людський.
 В покарання за їх неспокутий гріх.

 В час нужденний, смертну пору,
 Підведи свій погляд вгору.
 Може Бог тебе спасти,
 Від смерті зберегти.

 Віра твоя смерть здолає,
 Коли виходу немає.
 Свої очі підійми,
 Прощення попроси.

 І прийшов той народ мовити до Бога,
 Зрозумів що згрішив важко проти Нього.
 Помолись Моісей, щоб Бог допоміг нам,
 Забрав зміїв, простив всім нашим провинам.

 І Господь велів,
 Щоб Мойсей зробив.
 Змія мідяного, встановив його.

 Щоб той позирнув,
 Вжалений хто був.
 І не втратить від отрути він життя свого.