Йде пустелею Божий народ,
 В обіцяну землю прямує.
 Та нарікання у серці його
 Хто людям спрагу вгамує?

 На обличчя Мойсей упав
 І Господній голос в славі пролунав:
 «Скажеш скелі – потече вода
 І вгамує спрагу змучена душа.

 Води Меріви хай нагадають
 Тим хто надію на Бога складають.
 Воду живу Він дарує тому,
 Хто довіряє всім серцем Йому.

 Хай нагадають води Меріви
 Слову своєму Бог завжди вірний.
 Сором і суд тим, хто не довіряють
 Божого гніву прояву пізнають.

 І запитав ся народу пророк
 Звідки їм вивести воду.
 Вдарив – роздалася скеля – і от –
 Води потоками сходять.

 Та не ввійде Мойсей у край
 Що Господь народу обіцяв.
 Побоявся змов і нарікань
 Не повірив в те, що Бог казав.