Коли б ти, нічко, швидше минала!
                          Вибач, коханая! Ще ж я не знала
                                днини такої, щоб була щасна
                          так, як ти, ніченько, так, як ти, ясна!
                                Чом ти, березо, така журлива?
                          Глянь, моя сестронько, таж я щаслива!
                                Не рони, вербо, сліз над водою,
                          буде ж, матусенько, милий зо мною!..
                                Батьку мій рідний, темненький гаю,
                          як же я ніченьку сюю прогаю?
                                Нічка коротка — довга розлука...
                          Що ж мені суджено — щастя чи мука?