Вулиці міста засипані снігом, 
по снігу люди бігали,
ходили собі цілий день,  хто куди, 
заднії думки лишали сліди.
Кожен слід - інша людина,
Інша секунда, інша година.
Цікаво, якщо по слідам цим піти, 
куди вони можуть мене привести?

Приспів:
Сумно, коли нема...
холодно, коли зима...
Напевно, щоб було знов чарівно,
має бути часом сумно, коли нема...
Холодно, коли зима...
Напевно, що було знов чарівно,
 має бути сумно...

Люди ходять по своїм маршрутам, 
зустрічаються то там, то тут.
Рідше, частіше, як на світлофорах,
часом кивають, а часом говорять,
часом дороги їх паралельні.
Вечір, ніч, ранок і день,
люди, як сніг до них прилипають,
сліди розійшлися і люди скучають... 

Приспів:

Люди є різні, їх так багато,
а по слідах, ти не можеш впізнати.
За ким ти підеш і як воно буде?
Далеко зайдеш, чи скоро забудеш?
сліди є маленькі і є глибокі, 
на декілька днів і на тисячі років.
Хочеться так наступати на землю 
ніколи не мріячи, щоби їх стерли...

приспів:

Сумно... Холодно... Напевно... 
Сумно...
Холодно....
щоб було знов чарівно,  має бути сумно...