Ой віє ж віє вітер, ой віє же буйний, дуби, дуби нахиляє
Сидить козак на мо.., на могилі та й вітра питає.
Сидить козак на мо.., на могилі та й вітра питає.

– Скажи, вітре, ой скажи, буйний, де козацька доля?
Де фортуна, де на.., де надія, де козацька воля?
Де фортуна, де на.., де надія, де козацька воля?

Йому вітер та й отвічає: – Знаю, каже, знаю.
Твоя доля коза.., козацькая – в зеленому гаю.
Твоя доля коза.., козацькая – в зеленому гаю.

Ой лежить вона ой притоптана сірими волами.
Почув козак та й за.., та й заплакав дрібними сльозами.
Почув козак та й за.., та й заплакав дрібними сльозами.