У полі вітер свою коханку загубив,
Залишив справи, її шукати полетів.
Вона просила, щоб він їй квіти назбирав,
Він все наплутав, гілля багато наламав.

А вона собі під сонечком тихенько спала,
Травою вкрилася і снилося їй,
Що вітер десь блукає,
Вітер мрій, вона його чекає.

У полі вітер свою коханку не знайшов,
Вдягнув костюма, на свято у село пішов.
Як не крутився, його ніхто не помічав.
Він розізлився і в хатах стріхи позривав.

А вона собі під сонечком тихенько спала,
Травою вкрилася і снилося їй,
Що вітер десь блукає,
Вітер мрій, вона його чекає.

Вітер мрій, він десь блукає...