Зима на возі
Подивіться – по дорозі
Торохтить зима на возі.
Морозяні віжки смиче,
Хуртовину в поміч кличе.
А тим часом хуртовині
Славно спиться на перині,
Нагулялась на весіллі
В молодої заметілі.
Нагулялась, натомилась,
Спать надовго завалилась.
Що тут  вдієш! По дорозі
Торохтить зима на возі.
Мотузяні віжки смиче,
Хуртовину в поміч кличе.
Т. Коломієць

***

***
Вишита білою гладдю,
Ніжилась сонцем земля.
Сніг розсипав діаманти,
Білим усе застеляв.

Виткані з шовку дерева.
Білий – це колір краси.
Я йшла закохана в небо
І, не шкодуючи сил,

Дихала справжнім холодним
Запахом льоду і криг,
Що піднімався до неба…
В щасті під назвою сніг.
Марина Кузьменко
***

Снег. И алмазы.
Я вышла мыслями касаясь
Несвежо-бледной
Глади снега.
Мороз скрипел совсем устало,
Сложив под иней все доспехи.

И холод рвался ближе к телу.
И вел себя бесцеремонно.
А я ждала большой метели.
И улиц снегом заметенных.

Я крылась
В том своем хотеньи
Себя глазами выдавая.
Как редко я встречалась с теми,
Кто так же снега ожидает.

Но их, поверьте, видно сразу.
В толпе.
Их взгляд столь мил и ясен…

Ведь мало кто карат алмаза
На снег простой
Сменить согласен.
Марина Кузьменко