Це гра на виживання, квиток в один кінець,
І хто з вас у неї виграє, покаже цей куплет.
Мені байдуже на те, що ви скажете про мене,
Я такий же як і ви… тільки я на сцені.
Тільки я можу сказати, все що думаю про вас,
Ви набрали в рот води, а мені зірвало дах.
Не дивуюся на посмішки, не бачу у них правди,
Ти загляну мені в очі, що ти в них побачив?
Вони вже загорілися, рука уже тремтить,
Душа вже виривається, і голова болить.
Чому ви не встаєте, чому не йдете з зали,
Я не такий вже особливий, і текст мій не цікавий.
Але написаний рукою, яка тримає мікрофон,
А зачитаний вустами, у яких спокійний тон.
Мій реп це не вистава, ви в ньому не актори,
Завіса опускається, а я виходжу з головної ролі.

Приспів:
Не хочу казати правду: Для чого, я записав цей альбом,
Не хочу казати правду: І навіщо, я залишаю головну роль.
Не хочу казати правду: Адже мені, і так не солодко,
Не хочу казати правду: Бо слухаю критику, в свою сторону.

Переписуй сюжет, сценарій видаляє мене,
Я вже не потрібний, йому вже не до мене.
А тобі вже бачу не цікаво, що я далі скажу,
Покажи на мене пальцем, і віддай мені здачу.
Мені не важко піти, не важко покинути цю сцену,
Якщо можеш зжени мене, якщо в цьому є потреба.
Ну закрий мені же рота, мене на місце поклади,
Тільки не роби із мене клоуна, попрошу на Вихід підійти!
Ти скажеш, що я тут забув, це не місце для невдах,
Я скажу тобі «3 слова», а ти скажи що зі мною не так.
В грі правила змінились, ти переможця вибрав?
Хто почув мої слова, він у неї виграв!
Забудете миттєво, те що прочитав у мікрофон,
А можете запам’ятати, і до кінця дослухати альбом.
Це все не ілюзія, мене вже тут немає,
V.I.T. не скаже правду, але й вам це не цікаво.

Приспів: