Шива й коник-стрибунець
Р. Кіплінґ

Шива-живодайний, Шива-вітрогон
Якось сів на призьбі палацу свого.
Кожному створінню харч дав, труд і шлях,
Будь ти хоч вельможа, хоч простий жебрак.
     Все-усе створив він – все створив,
     Магадео-магадео, Шива-захисник!
     А верблюду – колючки, а корові – остючки,
     Серце матері – дитяті, люлі-люлі, треба спати.

Жито дав багатим, просо – біднякам,
А недоїдки міським вбогим прошакам.
Буйволи для тигрів, падло – для вовків,
А для круків залишив шкіру та кістки –
Не забув нікого, всім належне дав.
Поруч з ним Парваті – жінка молода,
Все кепкує з Шиви, щоб пожартувати
Заховала коника між грудей Парваті!
     Заховала коника, малого стрибунця!
     Магадео-магадео, Шива-захисник!
     Йшли корови і верблюди, тільки коничок на грудях
     Заховався у Парваті... Люлі-люлі, треба спати...

А коли всі звірі розійшлись домів
То вона сміється: „Ти когось лишив!”
Шива ж посміхнувся: „Ні, подбав про всіх,
Навіть про малого між грудей твоїх!”
Злякано Парваті дивиться – овва!
Із грудей для коника проросла трава.
І молилась Шиві, через сміх і плач,
Бо усім створінням дав він долю й харч.
     Все-усе створив він – все створив,
     Магадео-магадео, Шива-захисник!
     А верблюду – колючки, а корові – остючки,
     Серце матері – дитяті, люлі-люлі, треба спати.

Переклад Володимира Чернишенка