Вона прийшла непрохана й неждана, 
І я її зустріти не зумів. 
Вона до мене випливла з туману 
Моїх юнацьких несміливих снів. 

Вона прийшла, заквітчана і мила, 
І руки лагідно до мене простягла, 
І так чарівно кликала й манила, 
Такою ніжною і доброю була. 

І я не чув, як жайвір в небі тане, 
Кого остерігає з висоти... 
Прийшла любов непрохана й неждана – 
Ну як мені за нею не піти? 

Мені здається,— може,— я не знаю,
Було і буде так у всі часи:
Любов, як сонце, світу відкриває
Безмежну велич людської краси