Віє вітер, віє буйний,
Дуба нагинає,
Сидить козак на могилі
Тай вітру питає.

"Скажи вітре, скажи буйний,
Де козацька доля?
Де фортуна, де надія,
Де козацька і воля?"

Тай йому вітер тай одвічає,
"Знаю - каже - знаю,
Твояжи доля козацькая
В зеленому гаю.

Твоя доля затоптана
Сірими волами."
Ой сів козак тай заплакав
Гіркими сльозами.

Породила мене мати
В зеленому полі,
Дала мені чорні брови,
Та не дала долі.