Хто б повірив в те, що ми почули?!
Як любов до серця промовляє.      
Що уста на засуд не розтулить,  
Не кричить, не б’ється, не лякає!    

Кара люта, котра нас спасає    
Впала не на світ, не на Єгипет!    
Келих Муки вгору підіймає       
Раб Господній, наче царський скіпетр!  

Хто б повірив в те, що ми почули?!
Чули як зерно в землі зростає.
Непокарані ми не збагнули
Як життя зі смерті воскресає!
 
Хто б повірив в те, що ми почули?!
Тверде серце цього не пізнає.
Ті, хто люблять Бога – не забули!
Той, хто любить себе – не згадає!

Хто б повірив в те, що ми почули?!
Стежка в’ється і життя триває.
Тільки б ми невдячними не були,
Хай Любов – любов від нас приймає!