чому ти тремтиш, Анно ?
чому ти лягаєш в кургани за тими,
хто рани твої порцелянові єдиним лиш порухом порохом посипає
і пахне стратами
і мостить для тебе постельку з церати
щоб ти не змогла звестися, подихати, на ноги стати
щоб кожен твій зойк проростав сонетами чи сонатами
стишених алебастрових трав

цей ранок тебе ковтав-не ковтнув
надпив/надкусив/всотав
- покірність твоя висота

//..
я вкотре торкаюся кволих її долонь
я чую весь плач, що пронизує смальту її гортані
її кров це вогонь, що червоною ниткою вросте у карміновий ранок

- чому ти тремтиш ? я вкотре запитую стиха

а вона посміхається
замість того, щоб дихати