Пам'яті А. Г.

Ярій, душе. Ярій, а не ридай.
У білій стужі сонце України.
А ти шукай — червону тінь калини
на чорних водах — тінь її шукай.

Де жменька нас, малесенька щопта -
лише для молитов і сподівання.
Усім нам смерть судилася зарання,
бо калинова кров — така ж крута.

Вона така ж терпка, як в наших жилах.
У сивій завірюсі голосінь
ці грона болю, що падуть в глибінь,
безсмертною бідою окошились. 

*
оцей Стусів вірш "Ярій, душе" - а ти помічав, що там в усіх трьох строфах ті кольори присутні - червоний і чорний? в першій - прямо названі "а ти шукай червону тінь калини,на чорних водах - тінь її шукай", причому "тінь" - типу нема вже їх, але були. в другій - замінники - "смерть" і "кров" - чорне й червоне, навпаки. В третій - знов навпаки - червоне й чорне - червоні "грона болю" + чорне "безсмертною бідою окошились". Грона болю - та сама калина, калинові грона - кров, але не лише це. У Стейнбека є культовий роман "Грона гніву", післявоєнний, вважається чи не найкрутішим в ам. літ-рі. Явно алюзія. болю=гніву, безсмертне горе, - і вони “падуть вглибінь” – ніби як зерня, що зійде колись. Місток між УПА і Аллою Горською, якій той вірш і присвячено. Там ще багато чого є, Стус же, але це найвидніше. 
 "Тінь її" -  там водночас і до слова "Україна" стосується, судячи з пунктуації - "у білій стужі сонце України, а ти шукай - червону тінь калини на чорних водах - тінь її шукай". Ніби як справжня Україна -  саме там, цей червоно-чорний прапор, від якої/якого лиш тінь лишилася. 
тут ще згадати, що в літературі/фольклорі "тихі води і ясні зорі" - це давній код, поетичний синонім України (як і архетип "калини"), ну от як жінка-молочарка - символ Ірландії, дуже давній. "полинути на тихі води і ясні зорі" - це "до України".  
а тут води уже "чорні". 
така от трансформація..