я у постійному русі, немає часу зупинитися, щоби віддихатись
інколи приходить думка, що в дорозі я провів вже більше часу
ніж вдома
цей пейзаж за вікном, міста, машини, люди
випадкові зустрічі, ніяких імен, тексти
лише як моменти спогадів,
в них я знаходжу себе у тлі останніх років
скільки зруйновано відносин кілометрами,
тікати від правди, шукати іншу реальність
машини що в повітрі, не дадуть більше свободи
але це не бентежить
рух як стиль життя, 
спробувавши не зупинившись
кава на жд вокзалах
сни в очікуючих залах
я намагаюсь все пам'ятати,
закарбовувати це олівцем на листках паперу
багато що сказано, багато що написано
і вже гріх піднімати цю тему із дна на гору

я не шкодую за пройдені милі
дякуючи ним я сформував свої цілі

буває кажуть втрати відчуття міри,
і взагалі не відбувається навколо
нехай, нехай так і думають, 
мабуть їм від цього краще,
згодом не їм мене судити, і мені не їх
я залишився патріотом своє батьківщини,
нехай це не вся країна, лише частинка,
але вона моя коріння і мовою,
я завжди буду повертатися, на день на місяць рік
нехай не завжди раді,
та відчуття ужгородскьої кави на вустах
це те ради чого їду
зрештою, рухаюсь аби жити,
я ні звідки не тікав, ні за ким не біг
просто живу, 
змінювати щось немає сенсу,
пусті балачки про велике, а насправді все так просто
таким і залишиться
в моїй уяві немає поганий днів
я лише хороші та трошки гірші
розумію, всі з часом розбіжимося,
і даремно казати інше, 
спершу дружина, діти, а потім не до друзів
якщо по іншо, я дійсно буду радий,
з вами від початку і до кінця,
посвячую цей лист з Праги.....

я не шкодую за пройдені милі
дякуючи ним я сформував свої цілі