Емі: Знаєш, як його нікого не любила
Як падала на Землю він дарував мені крила
А пам’ятаєш вірші, які писали щоночі
Ми згадаєм їх з часом, коли в сльозах не будуть очі

Пусті обіцянки, на столі холодні кава
Ми стали різні, Нам всього було замало
Краплина вічності не хвилина з тобою
Я благаю не йди, та відділили нас стіною

У спогадах лиш голос твій і запах сигарет
Кожен сам по собі, та колись були дует
Німе кіно по суботам, і прогулянки до рання
Тепер лиш зірвані нерви і передозування

Пробач, що залишила, що не зуміла спинити
Я завжди за цю дурість себе буду винити
НЕ хочу, та з кимось іншим вже цю роль зіграю
Та знай, я тебе кохаю..