4:17
Весна прийшла вночі,
Коли всі спали.
І навіть дім навпроти
Був у сні.
Коли усі дерева і вокзали
Здавалися без опору весні.

Вночі вона прийшла
Таємно тепла.
І принесла
Немірено тепла.
Весна приходила
У крони і у стебла
В собі втопила,
І собою залила.

Прийшла вночі
Під ранок березневий,
Розливши щедро
Хор пташиний свій.
Весна прийшла.
Як справжня королева.
І кожна квітка
Усміхнулась ніжно їй. 
Марина Кузьменко

-----------------------

3:08
Весна не вірила ні фразам, ні кордонам.
Весна вкрадалася у посмішки.
В очах,
Де навіть розплескалась давня втома,
Весна й туди собі шукала шлях.

Весна була в думках, що не озвучені.
Боролася із залишками зим.
На вулицях
Дерева вітром змучені…
Весна хотіла дати щастя їм.

Весна не зупинялась.
Непомітно
Ставало краще з кожним променем і днем
Весна ще не була
Ні буйним квітнем,
Ні травнем з грозами і проливним дощем.

Але весна уже була…
Весна мрійлива.
Весна в калюжах і у квітах з-під снігів.
У сонці, що світило так правдиво
Ішла до тих, хто лиш весни хотів.
Марина Кузьменко

-----------------------

Стояла я, и слушала весну.
Ее движение фантазии игривой
И первой бабочки полет в пустом лесу
Мне представлялся дивным переливом.

Услышала, мне показалось, вздох 
Еще не испоганенной природы:
Леса, без следа праздничных костров,
Поля, с величием былой свободы.

Еще услышала биенье вод,
Лесных ручьев и маленьких речушек
Свирели птиц, и рев лесных зверушек
Невидимый, но вещий хоровод.

Услышала рассказы древних скал,
Что сбросили с себя забвенье снега,
И песню первого несмелого побега, 
Который, видите, под снегом не пропал.

И что, что может для меня
Быть красивей такой лесной картины?
Когда вокруг – лишь черная земля,
А на душе – лишь льдины, льдины, льдины…
Ната Гладкова