Ци чули с-те, милі браття,       | (2)
Як боролось Закарпаття?          | (2)

Сорок тисяч воювало,
Кров невинну проливало

За зелену Верховину,
За Карпатську Україну

Тече річка, тече сміло,
Несе вона біле тіло.

Несе вона дітям тата,
Жінці - мужа, сестрі - брата.

Діти, - "Тату!" - злементіли,
Та й до річки полетіли.

Понад Хустом ворон кряче,
А в хатині мати плаче

Не плач, мамко, та й не тужи,
Син ранений, та й не дуже

Голівонька на четверо,
А серденько на шестеро

Білі пальці на кавальці,
Білі ручки на обручки

Найми, мамко, столярика,
Найпершого малярика

Най ми хату ізбудують,
Та й на чорно помалюють

Ой без дверей, без віконець,
Бо моєму життю конець

Не плач, мамко, син не встане,
Україна ще постане

Ще й зелена Верховина,
І Карпатська Україна