Коли на волю проситься сльоза,
Зника останній промінець надії,
Коли душа від болю сирота,       |
Ти притулись до серденька Марії. | (2)

Згадай, якого болю завдава їй
Пригнічена гріхом черства людина,
Стікають сльози з безсилених очей,
Бо через нас розп'яли її сина.
Стікають сльози з безсилених очей,
Бо я і ти розп'яли її сина.

Як прокрадеться сором, мучитиме страх,
Наважся хоч би поглядом зустрітись.
Ти не побачиш докору в очах,     |
Лиш мама може так тебе любити.   | (2)

Відтоді як повстав гріх на любов
Людина прагне в світі панувати,
Якщо ти хочеш бути так, як Бог - |
Навчися так любити і прощати.    | (2)

Навчися так любити і прощати..