Голоси у зловісних снах тремтять, як тінь 
Крізь корону зірок і туман у ніч поринь 
Ти прагнеш стати вітром – як ти втечеш? 
Твій шлях такий примарний – як допливеш – в мінливих сутінках? 

Ніби жертва небес ідеш у полум'я 
Вогонь поглине твій біль, зітре твоє ім'я 
Окуте сумом серце очиститься там 
Оманливий пустельник звільнить з кайдан 

Пройди свій шлях! В останній раз! 
Пройди свій шлях! 

О, твій дух невгамовний, він лине, пливе. 
Наче вправний плавець, що розрізує хвилі. 
Борозниш неосяжність і серце безсиле 
Осягти насолоду – жага ця без меж! 

Пройди свій шлях! В останній раз! 
Пройди свій шлях!