Чому нам здається , життя , як у казці ,
Навіщо вигадуємо собі сонце ясне .
Та знов шукаємо свого вітру в полі,
Чого не побачимо ніколи… 
Проходять повз нас думки і хвилини.
На мить зупинись, чуєш? На мить запинись!
Бо навіть шалені ті грози не зламаюсь нам крила, 
Щоб підніматися вище, підніматись у вись.

В очах твоїх сонце не стухає.
Ходиш по світу нових ідей.
В усьому впевнений, але не знаєш 
Де буде твій останній день

Завжди є море людських питань
на яких відповіді нема...
Сьогодні усміхаешся ти нам
Душа твоя любов'ю повна.
Нажаль життя сувора штука,
Хоча усмішка не сходить с лиця.
Лиш прохолодний весняний ранок
Поверне віру у наші серця.