"Без віри немає любові…"

Закрий мої карі очі та відкрий свою душу!
Обіцяю, що спокій серця твого не порушу!
Та не знаю, чому моє серце так тихо плаче?
Нічого ж не болить, й нема причин неначе!

Та помиляюсь я. Є одна! Cумую ж за тобою…
Сумую за тією ніжністю й любов’ю тією палкою,
Яку безкорисливо віддавала мені й дарувала…
І за теплим твоїм поглядом, яким причарувала….

Говорив, що всі труднощі подолаємо разом,
Що любов справжня перевіряється лиш часом.
Та ти не повірила у щирість моїх почуттів,
І тепер не відчути нашим серцям тих вогнів…

Які оживили й розігріли наші почуття,
І просвітили нам шлях до омріяного життя…
Але твоя недовіра звела все до повного нуля!
Бо без віри немає любові й щасливого дня…

Хіба помиляюсь я!? Невже в цьому є вина моя?
Що повністю не відкрив тобі свою душу я?
Хіба не знав, що серце кохає, а душа страждає,
Коли, сумуючи за нею, почуття між нами згасає?

Та знав я це. А тепер так важко й гірко на душі.
І серце розривається навпіл…Й знову ми чужі…
Та безперестанку щось болить у моїй лівій груді,
Ти сидиш і плачеш за вікном…Й знову ми одні… 

Закрий мої карі очі та навік відкрий свою душу!
Обіцяю, що спокій серця твого ніколи не порушу!
Та тепер знаю, чому моє серце більше не плаче!
Нічого не болить й з вірою воно щораз терпляче!

01/11/2014 р.
м. Львів