Як із сірого каміння виростають квіти сині
то природи сивина
І згорають у промінні сонця, могутнього слона
Помирають без вини.

Кулі невидимі, зорі неспалені
Руки затримані, руки заламані.
Губи забілені, очі заплакані.
Хочеш миру, чекай війни. 

Повертаються комети, закопані монети, листи.
Покидаючи болота, жаби спалили мости.
Не стало там нікого, і все не слава Богу, щасти!
І гниють повільно досі покинуті в болоті хрести.

Люди поховані, люди народжені
Рани загоєні, знешкоджені.
Квіти посіяні, винні - посаджені.
Хто проти миру - чекай війни.

Люди зомбовані, заламіновані,
Люди фасовані, люди зіпсовані.
Де корінь правди давно засок,
З вами чорт - з нами Бог.