З даля від ґвару (гомону) міста і барів,
Гет за руґатков є шинк "Під Кратков".
Шинкар не фраїр, на кредит дає,
Чи хто заплатит, абу тиж ні.
Музика цюхра (грає) файні штаєри,
Вальчики кляві, такі жи страх.
Там у неділю танчать фраєри
І файні панни іванять (умовляють) всі:
Чи панні вальса хочесі? То язда, крутимосі!
За вальчик дам житє своє, то не каж, панно, мі нє
Коли за паров пара мчит, то іну вочи ми сліпит.
Фурда (нічого не варті) фокстроти і танґ півоброти,
Бу вальс тільку бавить мене.
Спусти трохи з тону, набери фасону
І гуляй крутитисі.
Ариштукрація (аристократія) завжди сі збира,
Фуня стругає (гонорується), носа задира.
Гасає Тоньку з свойов Карольков,
Є Манька Сьліпку і ї’ пітольку
(зневажливе означення кавалера).
Ту прийшли з парку два фаєрмани (пожежники),
Валєнтій Цюмай? але де він?
В тихім куточку у кінці залі
Тисне до себе овоч заказаний (заборонений)
І так балака в ушко їй:
"Шо би сь хотіла, ангеле мій?
Я тобі дав би житє своє
І сирвулатка (ковбаси) у мене є".
"Та брикай (іди геть), фраїр, відвали!" –
відбрила скромно му,
а пан Валєнтій, тим словом підтєнтий (підрізаний)
як сі на ноги зірве?
забрав манелі (речі), сказав: "Ангеле,
не хочеш сі грати, то нє".