якби я відкрила тобі всю себе
найглибші думки, слова й таємниці
якби обійняла чимдуж і все, що тримала донині
посипалось вниз, як зерна пшениці
я не ховалася б більше ніде
я не мовчала б - тікала б з в'язниці
в яку посадила сама себе 
і вірила, наче це все лиш нав'язливо сниться
я не тікала б від кожних дверей
не оминала б твої зіниці
не помічала б птахів і людей
і не просила б, аби ти здійснився.
я розквітала б, як сонячний день
переплітала б стрічки-чарівниці
в своєму волоссі, яке
тільки тобою лиш марить і дихає. 
якби я відкрила тобі всю себе
отак без вагань, без тривог і печалі
ти не впізнав би моє лице
бо досі не знав, як в мені виглядаєш. 

Ірина Мороз