Бабине літо

Слова: Вадим Крищенко
Музика: Леонід Нечипорук

Виконання: Раїса Кириченко

В задумі дивиться на шлях:
Чи хто прийде, чи хто приїде?
Якесь чекання у очах,
Хоча журби немає сліду,
Вона любов ще стереже,
Мов та збирається до втечі
Та літо бабине уже
Ляга поволі їй на плечі.

Приспів:
Бабине літо, бабине літо,
Чому так швидко ідеш? Не йди!
З келиха ніжності ще не допито,
З губ ще не витерлись дивні сліди.
Бабине літо, бабине літо
Мовчки вдягає у свій палантин.
Роки промчали, як райдужний вітер
І зупинилися біля жоржин.

Торкнулась згадка до чола,
Бо втіхи ще так мало й мало.
Здається, ніби не жила,
Здається ніби й не кохала.
Коли той серпень пролетів?
Коли той вересень постукав?
Як важко йти до холодів,
Коли вогнем пашать ще руки.

Приспів.

Ну що сказати, що? Скажи!
Щоб не згубити в сірій тіні,
А жінка, як букет жоржин,
Красивих та, на жаль, осінніх...

Приспів.

І зупинилися біля жоржин...