Така її доля... О боже мій милий!
За що ж ти караєш її, молоду?
За те. що так щиро вона полюбила
Козацькії очі?.. Прости сироту! 
Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки:
Одна, як та пташка в далекім краю!
Пошли ж ти їй долю - вона молоденька, -
Бо люди чужії її засміють. 
Чи винна голубка, що голуба любить?
Чи винен той голуб, що сокіл убив?
Сумує, воркує, білим світом нудить,
Літає, шукає, дума - заблудив. 
Така її доля... О боже мій милий!
За що ж ти караєш її, молоду?
За те. що так щиро вона полюбила
Козацькії очі?.. Прости сироту!