Ти знаєш, коханий, багато душі вділено комусь
Даремно, не варто старань,якщо у душах темно
Занадто часто - люди-метрополітени.
І замість ангела в душі у них блукає демон.
Такий закон і нема в нім благодаті:
Люди забирають,але не вміють віддавати.
На очах сльози, правда трохи гіркуваті,
Коли ти на колінах, знаєш так важко встати.
Після слів і вчинків збираєм результати,
А із фіналів виходять лише нові старти.
Так вирішує доля,так випадають карти,
Як би важко не було - "вставай,якщо упав ти!"
Стереотипні грати нам варто пробивати,
Звісно,легше здатись - нам треба виживати!

Давай пройдемо цей шлях, як єдине ціле!
Я вірю в твою душу,вона не опустіла.
Нехай і розбивають нас люди-заметілі,
Я буду поруч, ти - в серці, щоб там не говорили!

Ти зазирнув у душу, і знаєш моє божевілля,
І знаєш сам, як піднімалась із колін я.
Я звикла бути сильна, і жити без любові,
А ти звик брати, не віддаючи натомість.
Для тебе дівчата були як "нерухомість"
Сподобалась - купив,і плювати на свідомість.
Для мене хлопці були "суцільна випадковість".
Мене убивали без слова "совість"
І як в повісті: ти хотів бути наступний,
Та почуття виявились непідкупні.
Я не відступлю, я не відмовлюся від тебе,
Нас звів не випадок, так веліло небо.
І знаєш, зовсім не ганебно,
Кричати на весь світ: "ТИ - МОЯ ПОТРЕБА"

Давай пройдемо цей шлях, як єдине ціле!
Я вірю в твою душу,вона не опустіла.
Нехай і розбивають нас люди-заметілі,
Я буду поруч, ти - в серці, щоб там не говорили!

Давай пройдемо цей шлях  разом і довіку,
Давай створимо нашу спільну орбіту.
Давай любов буде нашим оберегом.
Ти - мій, я - твоя - і кращого не треба!!!