Говорила мати, у літа далекі,
Що мене до хати принесли лелеки.
Не сказала, сину, в золотий святвечір,
Що вони лишили й доленьку лелечу...

А як чула клекіт,
Завмирала в полі:
"Принесіть, лелеки, нелелечу долю"

Плинуть хмари сині, плинуть хмари сині.
Жаль мені, що нині
Я в лелек не вірю.
А як заклекочуть, лину в небо чисте,
Повернутись хочу у своє дитинство.

Поклонитись полю
На чотири боки
За лелечу долю
Й пережиті роки.

За лелечу долю
Й пережиті роки.