на станції Мрія вже 
рік дзвенять рельси 
не прибува потяг 
сполученням 
квітень-вересень 

я навіть не пасажир 
цього рейсу 
найцікавіше на потім 
лишив 
заручник своїх пісень 

у місті твоєму сніг 
раптом стих 
небо кольору вранішніх 
снів 
ти більше не хочеш їх, 
без вісти зниклих, 
ти більше не чуєш чужих 
радіохітів 

вісім годин сну - 
така собі розкіш, нівроку, 
а спроби 
знову зібрати докупи себе 
марні. облиш це. 

а хтось продає весну 
та інший непотріб 
гуртом і вроздріб на розі 
візьми собі ще одну, 
отримай одвічну знижку 

у місті твоєму сніг 
раптом стих 
небо кольору вранішніх 
снів 
ти більше не хочеш їх, 
без вісти зниклих, 
ти більше не чуєш чужих 
радіохітів