Ой не шуми, луже,
Зелений байраче!
Не плач, не журися,
Молодий козаче!

Не сам же я плачу
Плачуть карі очі,
Що нема спокою
Ані вдень, ні вночі.

Сусіди близькії –
Вороги тяжкії:
Не дають ходити,
Дівчину любити.

Я ж буду ходити
І буду любити,
Ще й до себе візьму
Буду з нею жити!

"Ой умру я, мила...
Як ти будеш жива –
Чи згадаєш, мила,
Де моя могила?

А моя могила –
Край синього моря,
Де була між нами
Тихая розмова.

Зійдеш на могилу,
Та не сумуй дуже,–
Спогадають люди,
Що любились дуже!

Зійдеш на могилу –
Не труси землею,
Бо сама вважаєш,
Як тяжко під нею!

Ой тим воно тяжко –
Любилися важко,
Тим воно тяженько –
Любились вірненько!