Сьогодні небо таке раптове,
Трохи готичне і ледь барокове.
На білі плечі чиєїсь втоми
Складає у стопи небесні тони.
Небо шукає, небо знаходить,
Спустилося з даху і знову ходить,
Ходить грозою, лягає в квіти,
Трохи полежить і мусить іти...

Приспів:
Та я не піду, трохи постою,
Поки гроза не мине, буду з тобою.
Небо так і не прийняло
Теорій буття, як і я,
Бо ціль життя,
Бо ціль життя – віднайти життя.

Небо солоне, таке спонтанне,
Дивиться в когось і в когось тане.
Дихає громом, знаходить цілі –
Напитись моря і стати сіллю.
Небо міліє, останнє губить.
Шукає вічність - знаходить губи.
Впивається знову і знову кресне
Її земним в своє небесне.

Приспів.

Диана Сокол