Место фиксации: Томская область, Чайнский район, село Коломенские Гривы
Год: 2000
Собиратели:
Исполнители:

Ой чиє ж то жито, ой, чиї покоси?
Ой чиє ж то жито, ой, чиї покоси?
Ой чия ж то дівка розплітає коси?

Ой чиє ж то жито, ой, чиї покоси?
Ой чия ж то дівка розплітає коси?

Коси розпустила, по плечам пустила,
Коси розпустила, по плечам пустила,
Мати сваго сына рано оженила.

Коси розпустила, по плечам пустила,
Мати сваго сыно рано оженила.

Провожала мати сына у солдати,
Провожала мати сына у солдати,
Молоду невiстку в поле жито жати.

Провожала мати сына у солдати,
Молоду невiстку в поле жито жати.

- Iде ти, невiстка, в поле жито жати
- Iде ти, невiстка, в поле жито жати
Та й не повертайся до моєї хати.

Iде ти, невiстка, в поле жито жати
Та й не повертайся до моєї хати.

Жала вона й жала, жала-вижинала.
Жала вона й жала, жала-вижинала,
Поки до схiд сонця тополиной стала.

Жала вона й жала, жала-вижинала,
Поки до схiд сонця тополиной стала.

Прийшов син до хати: — Здраствуй, рідна мати!
Прийшов син до хати: — Здраствуй, рідна мати!
Шо ж то й за тополя стоїть серед поля?

Прийшов син до хати: — Здраствуй, рідна мати!
Шо ж то й за тополя стоїть серед поля?

– Не питай ти, сину, про тою причину.
– Не питай ти, сину, про тою причину,
Бери в руки топор – рубай тополину.

Не питай ти, сину, про тою причину,
Бери в руки топор – рубай тополину.

Взяв козак сокиру, та й пішов у поле,
Там де сходить сонце, де росте тополя.

Первий раз ударив – вона й похилилась.
Первий раз ударив – вона й похилилась,
Другий раз ударив – вона запросилась.

Первий раз ударив – вона й похилилась,
Другий раз ударив – вона попросилась.

– Не рубай, козаче, я ж твоя дружина.
Не рубай, козаче, я ж твоя дружина,
А вверху у листях спить твоя дитина.

Не рубай, козаче, я ж твоя дружина.
А вверху у листях спить твоя дитина.

Брос[ил] козак топор, обняв тополину.
Брос[ил] козак топор, обняв тополину,
Обняв тополину, цилував дитину.

Брос[ил] козак топор, обняв тополину,
Обняв тополину, цилував дитину.

– Мати ж моя, мати, шо ж ти наробила?
Мати ж моя, мати, шо ж ти наробила?
Ти ж мене з сім’єю навік розлучила.

Мати ж моя, мати, шо ж ти наробила?
Ти ж мене з сім’єю навік розлучила.