Я покохала тебе восени,
Жовте листя з дерев опадало.
Літо бабине йшло у солодкі сни,
А кохання моє розквітало.
А кохання моє, а кохання моє,
А кохання моє розквітало.

Приспів:
Коханий, дивлюсь на небо – в синій далі срібний зореплав.
Коханий, це ніби той наш пам’ятний останній листопад.
Коханий, не плачу я, бо не поверну спалену зорю.
Коханий, лиш вітер спогад навіває про любов мою.
Вітер хмаринку небом жене, а я в уяві бачу тебе.
Знов придивляюсь, – я бачу тебе, тебе!
Жалісний подув тугу жене, поле шепоче, чую тебе.
Знов прислухаюсь, – я чую тебе, тебе!

Я покохала тебе восени,
І тоді готовилась йти в путь.
А кохання моє, наче гомін весни,
Огрівало нам ночі щасливі.
А кохання моє, а кохання моє
Огрівало нам ночі щасливі. 

Приспів.