ЧОМ ТИ НЕ ПРИЙШОВ

Чом, ти не прийшов, як місяць зійшов я тебе чакала, 
Чи, коня не мав, чи, стежки не знав, мати не пускала, 
Чи, коня не мав, чи, стежки не знав мати не пускала,

І стежку я знав і коня я мав і мати пускала,
Найстарша сестра, без долі зросла сідельце сховала,
Найстарша сестра, без долі зросла сідельце сховала,

А менша сестра сідельце знайшла коня осідлала,
Поїдь, братику до дівчиноньки, що тебе чекала,
Поїдь, братику до дівчиноньки, що тебе чекала,

Тече річенька, не величенька, схочу, перескочу,
Віддайте мене, моя матінко, за кого, я схочу,
Віддайте мене, моя матінко, за кого, я схочу,

Мати, віддала, та й наказала в гості не бувати
А як прийдеш ти, моя доненько, то й вижену з хати!
А як прийдеш ти, моя доненько, то й вижену з хати!

Терпіла рочок, терпіла другий, третій не стерпіла,
 Перекинулась та й зозулькою, в гості полетіла
 Перекинулась та й зозулькою, в гості полетіла

А, як летіла, трави горнула, сірими крилами
Ой, як летіла, землю зросила, гіркими сльозами
А, як летіла, землю зросила, гіркими сльозами

Ой летіла тай під віконечко сіла на калину
Та й стала кувать та й розказувать як жить на чужині
Та й стала кувать та й розказувать як жить на чужині

Сидить матінка, край віконечка, рушник вишиває
А в кімнаточці, найменший синок, рушницю ладнає
А в кімнаточці, найменший синок, рушницю ладнає

Дозволь  матінко, дозволь рідная, в зозулю стріляти
Бо вона кує жалю задає аж тяжко слухати
Бо вона кує жалю задає аж тяжко слухати

Не дозволю я тобі синоньку по зозулі бити 
бо їй маленькій, як доньці моїй тяжко в світі жити
бо їй маленькій, як доньці моїй тяжко в світі жити

Ой зозуленко, тай сивенькая, перестань кувати
А як ти моя донька рідная то й зайди до хати
А як ти моя донька рідная то й зайди до хати