1-ший куплет
 лірика душі чи то чергові соплі
Прошу пробачити мені
Не охолону доти-
Допоки очі увісні мене ще будять рано
Допоки ти у голові- скулить душевна рана
І це не я пишу вірші -вони летять із серця 
Любов, що вбила на весні,
Я повторив би все ,
І не шукав я протиріч,
Вони самі настали ,коли 
Два серця -я і ти- так сильно покохали
Думав що пройде 
Та де там, не проходить 
Не зміг забуть тебе  
Знов спогад в смуток вводить 
І це ж не переший раз 
Думав що став сильнішим 
Нащо така любов 
Від неї тільки гірше 
Минуло лиш два тижні  
А ніби вже два місяці 
Як я тебе не бачив 
Не чув твій голос ніжний                       
І скільки ще чекати                              
зустрічі з тобою                              
Немає сил кричати -                              
сльози йдуть рікою. 

Приспів:
Любов , Любов ,Що вбила на весні!
Не на яву,а увісні!
Мене розбудить вона знов!
І потече застигла кров!
Це все любов . це все любов!

2-ий куплет
І я не знаю чому в житті буває,
Коли так валить сильно- до смерті не вбиває.
Та краще б вбило б , чесно, немає більше сили.
Бо відчуття такі , що сам іду в могилу,
Та де там йду - давно стою на краї!
Тримає що? Невже ота невірна зграя?
а може інше щось - та ні вже не тримає.
Серце по шматках потрошки я збираю.
Почав утопію - зберу лиш половину ,
А іншу відірвав в солодкі ті хвилини 
і подарив тобі , щоб билося з твоїм
Не прирослось воно - залишилось чужим!
І саме страшне буде змиритися з оцим.
у середині голос- залишився німим.
а ти ідеш напроти - уже не разом ми,
І свій тендітний дотик ти дариш не мені.
А пам"ятаєш разом купалися ввесні?
Я обернусь на хвильку - згадаю наші дні , 
надіюся непроти у серці досі ти !
Я ранений душою. морально я слабкий,
Для мене ти кохана . та я, на жаль, не твій!

Приспів:
Любов , Любов ,Що вбила на весні!
Не на яву,а увісні!
Мене розбудить вона знов!
І потече застигла кров!
Це все любов . це все любов!