https:/ [bad word] nikolasson_poetry

Київ вночі припиняє бути столицею,
Київ - ще той вовкулака під повним місяцем...
Хочеться просто стояти в тіні й дивитися,
як перелітні хмари докупи місяться.
Як ліхтарі з висоти здивовано мружаться,
в темряві не розуміючи, хто вони й де вони;
як шарудять в каштанах гілками дужими
древні, як липень, добрі самотні демони.
Як недозрілий вітер жене газонами
попіл від дня, що при заході був кремований;
як пересічні вікна мучить безсоння
і
ллється кухонним світлом по чорній повені.
Як одинокі душі бредуть дорогами,
геть по проїжджій -
байдуже, що відбудеться.
Киів вночі перетворюється на бога -
бога мовчання
темних
порожніх
вулиць.