Знову
Чув уві сні твій голос.
Вечір колискову
В ранці доспівав.

Сонце
Крізь портьєри в очі
Б’є, мабуть, не хоче
Щоб я засинав.

Тихо
Пропливали зими
Три обличчя сиві,
Новорічні, злі.

Хати
Плакали дахами,
Кілометри поміж нами
Коли було плюс три.

Ну а під весну
З емігрантами-птахами
Знову запахло
Новими фальш стратами –

Бачив тебе
Крізь вікно у тролейбусі,
Чув за спиною твій голос –
Знов згадую.

І , коли я
Відчував, що знов падаю,
В небо ходив
Я широкими кроками,

В небо стрибав
З перелітними птахами,
П’ять літ не співав
Називав ся невдахою.

І у долоні
Сховав ту краплиночку,
Що на щоці,
Зачинився за дверями.

Хлопці не плачуть –
Грець з цим, з аксіомами.
Я ж не від болю.
Я знов відчуваю це.

Скільки
Років нас не було?
Мабуть, вже минуло
Три світові війни.

Сонце
Медом напувало,
Дьогтю підливала
Зла вода зими.