/на вірші С.Жадана/

Коли зелені зірки
падають в гирло ріки,
тоді твоя стернова
промовляє слова:
це ось – мої сни,
це – рибальські човни,
це – ніч, це – течія,
це – смерть, певно, моя.
Життя – це тиша й сміх.
Його стане на всіх.
Його вистачить всім – 
всім коханням моїм.
Тому лети, рибо, лети – 
я знаю всі мости,
знаю всі маяки,
роблю все навпаки.

Пливи, рибо, пливи – 
ось твої острови,
ось твоя трава,
ось твоя стернова:
править твій маршрут,
шиє тобі парашут,
пасе тебе в глибині
при своєму стерні.

Лише твої слова,
лише таємниці й дива,
лише сповідь і піст
в одному з портових міст.
Кохай, рибо, кохай,
хай безнадійно, хай,
хай без жодних надій –
радій, рибо, радій.
Життя – це тиша й сміх.
Його стане на всіх.
Його вистачить всім – 
всім коханням моїм.
Тому лети, рибо, 
я знаю всі мости,
знаю всі маяки,
роблю все навпаки.

Любов варта всього – 
варта болю твого,
варта твоїх розлук,
варта відрази й мук,
псячого злого виття,
шаленства та милосердь.
Варта навіть життя.
Не кажучи вже про смерть.

Пливи, рибо, пливи – 
ось твої острови,
ось твоя трава,
ось твоя стернова:
править твій маршрут,
шиє тобі парашут,
пасе тебе в глибині
при своєму стерні.